Да существует ли Он для Шевченко вообще?

…Нема Господа на небі! А ви в ярмі падаєте Та якогось раю На тім світі благаєте? Немає! немає! Шкода й праці… (1844)
Не завидуй же нікому, Дивись кругом себе: Нема раю на всій землі, Та нема й на небі… (1844)

Итак, рая нет. Но Бог все-таки существует (как это возможно - пойми, кто сможет!). И Он объявляется сообщником человеческих преступлений. Логика простая: "Каин убил Авеля. Кто виноват? Правильно: Создатель". Железная логика (или скорее дубовая?).

В 1844 году Шевченко пишет:

 Пошлем душу аж до Бога;  Його розпитати,  Чи довго ще на сім світі  Катам панувати?  Чи Бог бачить із-за хмари  Наші сльози, горе…  Може й бачить, та помага,  Як і оті гори…

Через год продолжает:

 Не нам на прю з тобою стати!  Не нам діла твої судить!  Нам тільки плакать, плакать, плакать,  І хліб насущний замісить  Кровавим потом і сльозами.  Кати знущаються над нами,  А правда наша п'яна спить.  Коли вона прокинеться?  Коли одпочити  Ляжеш, Боже утомлений?  І нам даси жити!

Постепенно Господь превращается в главного обвиняемого:

Боже! Боже! Даєш волю І розум на світі, Красу даєш, серце чисте… Та не даєш жити. (1847)

Всеведущий поучает Создателя:

Бог не знає, що діється В нас на Україні. А я знаю…

Помещики грешат напропалую,

А Бог куняє. Бо се було б дивно, Щоб чути, бачить - і не покарать. Або вже аж надто долготерпеливий… А Бог хоч бачить, та мовчить, Гріхам великим потурає…

Шевченко проклинает людей, проклинает Бога и обвиняет в этом… Его же:

Чому Господь не дав дожить Малого віку у тім раю. Умер би, орючи на ниві, Нічого б на світі не знав. Не був би в світі юродивим, Людей і Бога не прокляв!

Богоискательство продолжается:

Шукаю Бога, а находжу Таке, що цур йому й казать… (1848) … талану Господь не дав… А може, й дав, та хтось украв, І одурив Святого Бога. (1849) … Не благай, бо пропаде Молитва за Богом. Не поможе милий Боже, Як то кажуть люди… … Нема слов В далекій неволі! Немає слов, немає сльоз, Немає нічого. Немає навіть кругом тебе Великого Бога! (1850)

И, тем не менее, без Него не обойтись. Иначе некого будет обвинять:

Бо без твоєї, Боже, волі Ми б не нудились в раї голі. А може й сам на небеси Смієшся, батечку, над нами Та може, радишся з панами, Як править миром!… … Звичайне, радость та хвала! Тобі, єдиному, святому, За дивнії твої діла! Отим-бо й ба! Хвали нікому, А кров, та сльози, та хула, Хула всьому! Ні, ні, нічого Нема святого на землі… Мені здається, що й самого Тебе вже люди прокляли!

Шевченко констатирует, что теперь хвалить Бога для него не свойственно:

… І я таки Бога колись-то хвалив!

Если мы спросим: "Когда это было?" - то вопрос этот так и останется без ответа. Потому что никакой хвалы Богу во всем творчестве поэта ни до, ни после так и не обнаруживается. До конца своей жизни наш стихотворец в прокурорском тоне отчитывает Господа и в стихах, и в прозе.

В "Дневнике" за 1857 год (а личный дневник Шевченко вел на русском языке) читаем: "Из бедной скрипки вылетают стоны поруганной крепостной души и сливаются в один протяжный, мрачный, глубокий стон миллионов крепостных душ. Скоро ли долетят эти пронзительные вопли до твоего свинцового уха, наш праведный, неумолимый, неублажимый Боже?"

В этом же году родились следующие вирши:

А ти, всевидящеє Око! Чи ти дивилося звисока, Як сотнями в кайданах гнали В Сибір невольників святих, Як мордували, розпинали І вішали. А ти не знало? І ти дивилося на них І не осліпло. Око, Око! Не дуже бачиш ти глибоко! Ти спиш в кіоті, а царі… Та цур їм, тим царям поганим!

В конце жизни Шевченко (1814 - 1861) подводит логический итог своих поисков:

… Нема тепер нічого… Ні Бога навіть, ні півбога. Псарі з псарятами царять… (1860)

Так у нашего кобзаря обстояло дело с первой и главной заповедью христианина. Что же давало ему право на проклятия в адрес Всевышнего? Чем объяснить эту ненависть к Богу? Объяснение простое: это якобы любовь. Любовь к Украине. Шевченко любит Украину. А Украина гибнет. Через всю его жизнь и творчество он проносит несколько сквозных идей. Одна из них - проклятия в адрес Творца. А другая: положение Украины катастрофическое. Украина гибнет.