— Гілками гостролисту англійці традиційно прикрашають на Різдво кімнати і святкові страви.

— Святий Дунстан, архиєписком Кентерберійський, у молодості був ювеліром, а тому вважається покровителем ювелірів. За легендою, одного разу він ухопив чорта за ніс розпеченими щипцями і не відпускав доти, доки той не пообіцяв більше не спокушати його.

— Мова йде про пророка Аарона, жезл якого, за біблійною оповіддю, розцвів і на ньому навіть виросли плоди миґдалю.

— Валентин і Орсон – герої середньовічного французького роману. Орсон у дитинстві був викрадений і довго жив серед звірів, його вигодувала ведмедиця.

— Мова йде про поезію Вільяма Вордсорда «Написано в березні», де оповідається про щасливих корівок – їх «сорок пасуться, наче одна».

— На свята крамнички зачинялися рано – як тільки в церквах починалося богослужіння.

— За англійським звичаєм, хлопець міг поцілувати дівчину, якщо на Різдво впіймає її під гілкою омели, підвішеною до стелі чи до люстри.

— Парафраз із Вільяма Шекспіра. Яґо, герой його трагедії «Отелло», каже: «Якби моя поведінка відображала мої почуття, я незабаром ходив би з відкритою душею і моє серце подзьобали б галки».

— До 1880-х років англійські бідняки, не маючи вдома зручних печей, носили святкові страви в пекарню, де їх готували за невелику плату.

— Мова йде про кампанію, яку проводило під ту пору англійське духовенство, – щоб на свята жодна торгівля не проводилася. Це було вкрай незручно зайнятим на роботі людям, які лише на свята й могли сходити в крамницю.

— «Бобом» у просторіччі тогочасні англійці називали шилінґ – дрібну монету.

— Фраза з Євангелія.

— Джо Міллер – автор опублікованої в 1739 році збірки жартів і анекдотів.