Поверталися під вечір до готелю. Розстеляли в нашім номері постелі. Грав оркестр у ресторані нанизу. Магістраль зітхала тяжко поблизу. Та із мамою на ліжечку тіснім у два голоса співали ми пісні. Як дівчина йшла по воду у садок, їхав-їхав козаченько за місток. Чумакам світили вікна у імлі, і вклонялася тополя до землі… Той оркестр усе ще грав мені у сні, та звучали в серці мамини пісні. І хилилася калина у полі. І журилась Україна без долі.