Летить по небу журавлиний клин — посланець із минулого століття. Де взявся він серед димів і сміття, мов сирота, у просині один? Старий вожак минає наш масив і повертає в бік Пущі-Водиці… Невже не знає бідолашна птиця, що там реактор трави оросив? І ми злітаєм, мовби журавлі, хоч вже давно відбилися від клину, безсилі врятувати Батьківщину — найкрасивішу часточку землі.