Михайло та Тетяна.
Михайло (входить у свiтлицю). Здорова була, жiнко, моя голубко. (Обiймаються). Як же поживаєш? Чи жива, чи здорова?
Тетяна. Слава богу, чоловiче! Як з тобою поводиться? (Обiймає чоловiка). Чого ти так довго барився? Я ждала-ждала та й годi сказала.
Михайло. В дорозi, знаєш, усього, буває; та, хвалить бога, все добре (побачив амунiцiю). А це що таке, жiнко?
Тетяна. Що таке? Москаль-постоялець. Не дуже лишень гомони, щоб не розбудив! Недавно спати вклався.
Михайло. Може, сердитий дуже, крикливий?.. Давно ж вiн став у нас на квартиру?
Тетяна. Сьогоднi ввечерi прийшов. Та тут був таку бучу збив, що я не знала, що й робить! Давай йому горiлки, курей та вареникiв!
Михайло. Нагодувала ж ти його?
Тетяна. Чим же я його нагодую? У мене нема нiчого. Я одна, то для себе рiдко коли варю.
Михайло. Тим же вiн i сердитий. Добре, що ще й не потасував тебе. Це диво, що москаль голодний заснув, не побивши хазяйки. Та й менi їсти хочеться. Чи нема чого?
Тетяна. Що ж менi на свiтi робити? Хiба паляницi або що? ява v
Тi ж iсолдат.
Солдат. Что у вас тут за шум? Мне и спать помешали!
Михайло. Вибачайте, судир, будьте ласкавi. Я вернувся з дороги та з жiнкою i розбалакався.
Солдат. Так ты хозяин? Ну, брат, здорово! Небось давно в дому не бывал?
Михайло. Дев'ятий тиждень, як з дому виїхав у Крим за сiллю.
Солдат. Это нехорошо — такую молодую и пригожую жоночку оставлять одну и на долгое время.
Михайло. Нiчим же й перемiнити. Як все з жiнкою дома сидiть, то й їсти нiчого буде!
Тетяна. Нам це не першина. Я вже привикла оставатись дома сама без чоловiка.
Солдат. И тебе не скучно одной?
Тетяна. Як то не скучно? Та помогти нiчим.
Солдат. Эй, смотри! Мне что-то не верится, чтоб женщина не нашла для себя забавы в скуке!..
Тетяна. Про всiх не можна сказати. Буває так, що найневиннiша, по своїй простотi, терпить поговiр од людей; а яка i недобре робить, та вмiє свої проступки хорошенько прикрити, така остається в мислях людей невинною.
Солдат (набiк). Бой-молодица! Где здравый рассудок, там ожидать можно и прямой добродетели.
Михайло. Жiнко! Та чи нема чого попоїсти?.. Далебi, аж шкура болить, так їсти хочеться.
Солдат. Чево, хозяин? И я не поевши спать лег. Да для меня это ничего, а для тебя, брат, накладно с дороги, после трудов.
Тетяна. Що ж я вам їсти дам? Коли б хоть не так нерано було…
Михайло. Дай же хоть хлiба!
Тетяна виходить по хлiб.