Б.ЛИТВИНЕНКО
Цiлi числа
Перед ним на столi лежала пачка бланкiв спектрограм, купи довiдникiв, таблиць. Складне нагромадження цифр i символiв хiмiчних елементiв на бланках не лякало його. Вiн як фахiвець швидко розшифровував будь-якi данi й встановлював аналогiї.
Обробка потрiбних цифр була йому добре вiдома, i всi питання, що виникали перед ним, звично розкладались по поличках тренованого дослiдами мозку.
Iнодi в розгадцi якоїсь "непомiтної дрiбницi" й було вирiшення всiєї проблеми. Йому вже вдалося раз знайти помилку. А ось вдруге...
Цей другий бланк викликав у нього подив. На ньому чiтким дiвочим почерком було виведено процентний склад хiмiчних елементiв.
Звичайний метод аналiзу. На перший погляд нiчого особливого немає... Але що це? Результати кiлькох елементiв у цiлих числах: залiзо 2 вiдсотки, нiкель 5 вiдсоткiв... Вiн пiдкреслив цифри жирною лiнiєю. Можливо, цi дивнi результати треба було б пояснити неуважнiстю лаборантки, яка провадила випробування, але...
Цей зразок для аналiзу доставлено сюди з далеченного свiтового простору. Вiн на мить замислився, а потiм рiшуче запротестував.
"Нi, такого сплаву не може бути!". Безперечно, тут наплутала Лiда лаборантка з чудернацькою зачiскою. Вона студентка художнього iнституту, готує себе для мистецтва. У його вiдсутнiсть їй доручили визначити "за iнструкцiєю" наявнiсть елементiв у цьому шматочку метеорита. Вона, мабуть, немало попсувала коштовного матерiалу - навряд чи залишилась достатня кiлькiсть, щоб перевiрити.
"Треба обов'язково перевiрити самому числовi данi", - подумав вiн i поставив на бланку жирний знак запитання. Потiм рвучко вiдчинив дверi кабiнету й вийшов у лабораторiю.
Тут панувала звичайна метушня, що буває перед закiнченням робочого дня. Один дописував звiт, iнший, знявши з установки електропiч, обдував її вентилятором, а Лiда, не звертаючи нi на кого увалi, щось шукала в сумочцi. Вiн поморщився, повагався якусь мить, а потiм рiшуче пiшов уперед.
- Лiдо, я без вас не берусь вiдгадувати цей ребус, - простяг вiн їй бланк, намагаючись не дивитися на її пальцi, що поспiхом перебирали речi в сумочцi. Вона, нiби обпiкшись, висмикнула руку й квапливо схопила протягнутий бланк, прагнучи, мабуть, якомога швидше покiнчити справу, що виникла раптово, "з волi начальства".
- Хоч ви працюєте у нас п'ятий день, але повиннi правильно записувати данi приладiв, - невдоволено зауважив вiн.
- Я записувала їх правильно!
- Дозвольте, чудес у природi не буває: в метеоритну речовину може входити 2,15 вiдсотка залiза, нiкелю 5,00 вiдсоткiв, але аж нiяк не 2 i не 5, як ви написали на цьому бланку.
Вiн пiдвiв очi вiд папiрця спектрограми, глянув на бiляву дiвчину, в якiй усе: манера триматися, погляд, брошка, плаття - свiдчило про те, що вона недавно з студентської лави. На обличчi протест, який буває в учня, коли до нього даремно прискiпується педагог.
- Крiм того, якщо ви вже ставите 5 вiдсоткiв, то повиннi знати, що пишеться три знаки! - Вiн розмашно вивiв 5,00 i пiдкреслив. - Адже прилад здатний показувати бiльше одного знака.
Вiн нервував i гнiвався недаремно. Справа в тому, що до хiмiчних аналiзiв у лабораторiї ставилися дещо неуважно. Всi методики були розробленi, аналiзи наперед вiдомi, i от вважають за можливе переводити досвiдчених лаборантiв в iншi лабораторiї, а замiсть них присилають кого заманеться.
- Хiба я винна, що квантометр показав такi цифри, - капризно вiдповiла Лiда.
Вiн на мить онiмiв, здивований нелогiчнiстю її слiв.
Вона ображено натиснула на кнопку квантометра, i полум'я вольтової дуги в'їлось у грудочку метеорита, випаровуючи його.
- Ось гляньте самi на спектр, - запропонувала вона, розгортаючи на екранi райдужну смугу.
Свiчення газiв цього метеорита, пропущене через призми приладу, утворювало майже суцiльну смугу. Лiнiй було так багато, що вони, здавалось, зливалися. Це свiдчило про наявнiсть великої кiлькостi рiзноманiтних хiмiчних елементiв у сплавi, особливо таких, що рiдко зустрiчаються на Землi. Колонки цифр, що лежали перед ним, - це данi складу сплаву, одержанi приладом. Нiби по вiдбитках пальцiв, вiн "знайшов" їхнього "господаря", встановив, до якого елемента вiн належить: вуглецю, нiкелю чи гадолiнiю, який рiдко подивується на Землi. Чутливi фотоелементи вимiряли iнтенсивнiсть кожної лiнiї спектра, прилад сам пiдраховував процентний вмiст елементiв. Лаборантцi необхiдно лише скеровувати його роботу й записувати одержанi результати.
Хоч у кожну дiю цього приладу по визначенню хiмiчного складу було вкладено багатий досвiд i знання, нагромадженi експериментаторами, якi "спалили" перед цим мiльйони зразкiв, але, крiм можливих несправностей апаратури, лишалися ще можливi помилки, якi важко усунути: атоми рiзних речовин "заважали" один одному випаровуватись у полум'ї вольтової дуги. Тому доводилось вносити поправки згiдно з таблицями.
Посмiхнувшись вiд наївної спроби вiдвернути його увагу, вiн швидко передивився спектрограму i простягнув руку за таблицями. Лiда зашарiлась.
"Мабуть, не зовсiм певна себе, - подумав вiн. - Добре, що хоч це розумiє, бо iншi уявляють собi спектральний аналiз простiше". Пiд "iншими" вiн мав на увазi тих, хто доручив дiвчинi цю справу.
Пролунав дзвоник. Та Лiда, глянувши на годинник, вперто струхнула головою, мовляв, я залишусь пiсля роботи, щоб довести свою правоту.
Метеоритна речовина... Таємницi космосу... Найретельнiший аналiз... Цi слова вiдскакували вiд його власної свiдомостi, бо випробовувати у лабораторiї метеоритну речовину - така ж звичайна рiч, як вдома кип'ятити чай.
Якусь мить вiн сидiв нерухомо, а потiм поклав руки на стiл, уважно оглянув лаборантку. Вона нiби випливла з туману цифр i спектрограм, що ними лише хвилину тому була забита його голова. Вiн по-новому глянув на дiвчину. На його обличчi зосередженiсть змiнилася подивом. Гарненьке личко. Модна зачiска. Розумнi очi дивилися на нього уважно, нiби запитували: "А ти все умiєш?". Це було схоже на своєрiдний психологiчний "шок", i вiн опустив очi, втративши на мить ниточку вимогливостi. Коли вiн знову пiдвiв їх, Лiда, насмiлившись, запитала:
- А може, тут i мають бути цiлi числа? Вiн спохмурнiв, бо десь у душi вiдчував це й сам, але йому не хотiлося, щоб хтось випередив його. Та подiбнi запитання швидше спали б на думку їй, що не розумiє всiєї складної закономiрностi, якою зумовлено утворення металевих сплавiв. Адже неможливо виготовити сплав з довiльним спiввiдношенням елементiв. її теж учили, що деякi елементи розчиняються в сплавах надзвичайно обмежено, в часточках вiдсоткiв. Щоправда, iснують так званi механiчнi сумiшi... I, можливо, цим можна дещо пояснити. Але тут сплав, безперечно сплав! А втiм, це були поки що роздуми. Спочатку треба перевiрити данi.
У ньому знов заговорив начальник лабораторiї.
- Лiдо, пiдводьте менi послiдовно тi дiлянки спектрограм, якi я називатиму. Разом з вами я перевiрю iнтенсивнiсть лiнiй, - сказав вiн, повертаючи до себе тубус мiкроскопа.
Вiн мiг би зробити це сам, але вдвох швидше i зручнiше. Минув деякий час у мовчаннi. Ось вiн закiнчив перевiрку, i брови його знову зiйшлися. Лише кiлька чисел з його ряду трохи вiдрiзнялися вiд знайдених нею. Цю рiзницю вiн ледве, вловив по тремтячiй стрiлцi гальванометра. Нi, тут усе в нормi.
Тепер уже визначено й перевiрено всi хiмiчнi елементи цього незвичайного зразка. Вiн вiдрiзняється вiд тисяч своїх побратимiв-метеоритiв, якi щорiчно знаходять i доставляють в iнститут, багатством i рiзноманiтнiстю складових хiмiчних елементiв. Найчастiше трапляються залiзо, нiкель, цинк та алюмiнiй, за визначення яких у першу чергу беруться хiмiки-аналiтики, що працюють з метеоритами. Цi "впадаючi в око" елементи мали процентний склад, записаний на бланку в цiлих числах. Так, i для решти елементiв вiдчувалась якась закономiрнiсть.
На Лiдиному обличчi - полегшення вiд щасливого результату. Начальник лабораторiї втомлено усмiхається, питає примирливо:
- Я вас затримую, а там, - вiн показав на вулицю, - хтось, мабуть, чекає?
Лiда спокiйно вiдповiла:
- За мною має зайти подруга, - i по паузi додала: - Вона працює в метеоритному комiтетi...
У його поглядi здивування. Йому, мабуть, треба було поцiкавитись, чи не має та подруга вiдношення до цього дивного метеорита, але вiн нiчого не спитав, лише вiдсунув убiк пачку спектрограм i, вийнявши носовичок, почав старанно протирати скельця окулярiв.
Далi все сталося швидше й простiше.
Важко було перегорнути першу сторiнку тiєї низки вiдкриттiв, якi потiм iшли одне за одним. Це вiн пригадував пiзнiше, а перед вiдкриттями було хвилинне мовчання.
Вiдтак вони знову зiбрали всi матерiали i почали їх систематизувати. Невже цей дивний сплав виготовлено штучно? Поки вiн усвiдомлював складнi поняття фазових спiввiдношень i концентрацiй сплавiв, Лiда невпевнено запропонувала:
- Може, треба скласти графiк? Iнтуїцiя пiдказувала їй, що все складне спрощується, коли воно намальоване.
- Графiк, графiк... його, безперечно, варто було б зробити. Але що брати за вихiднi данi? - розмiрковував вiн уголос. Погляд упав на колонку цифр - там стояв порядковий номер елемента i процентний склад. Повагавшись якусь мить, вiн вирiшив: хай складає. Це завантажить її корисною роботою, а вiн тим часом ще раз продумає все.
Посидiвши з пiвгодини над матерiалами, вiн рушив до свого кабiнету по довiдники. Угледiвши на Лiдиному столi графiк, зупинився. Вона акуратно ставила крапки, вiдкладаючи (у цiлих числах, вiдмiтив вiн про себе) процентний склад елементiв та їхнi порядковi номери в таблицi Менделєєва.
В мiсцях перетину товстих лiнiй Лiда робила кружечки, щоразу висуваючи кiнчик язика. Таке старанне вимальовування наукових даних було йому не до вподоби. Вiн би недбало накреслив схему, вловлюючи лише закономiрностi, а вона намагається вималювати всю картину. Рiзко вiдвернувшись, вiн вийшов геть. А Лiда малювала...
"Цiлi числа, цiлi числа", - крутилося в нього в головi, поки вiн гортав грубi довiдники й запорошенi давно забутi пiдручники. Вся перiодична система елементiв, вiдгадана великим Менделєєвим,- зразок цiлочисельної послiдовностi в природi. У всiй таблицi панують цiлi числа. Хiмiковi досить назвати одне число Z = 16, щоб вiн сказав вам назву елемента, його порядковий номер у таблицi, кiлькiсть електронiв i ще ряд iнших так званих квантових чисел, що характеризують номер орбiти електрона та iншi закономiрностi, виведенi теоретичною фiзикою. Колись у юностi йому, тепер досвiдченому хiмiковi, довелося червонiти бiля шкiльної дошки, вiдповiдаючи на запитання: "Чому атомнi ваги речовин не є цiлими числами?". У тi далекi часи хлопчики ще не встигли дiзнатися про iзотопи з популярної лiтератури або радiопередач, i лише деякi з них знали про те, що кожний елемент у природi є сумiшшю "цiлочисельних" iзотопiв.
Вiн довго гортав довiдники, шукаючи обгрунтування виготовлення сплаву.
Пiсля пошукiв i роздумiв вiн дiйшов висновку, що дивний сплав метеорита одержано пiд височезним тиском iз складного порошкового сплаву, хоч пiд мiкроскопом поверхня зразка здавалась однорiдною. "Треба завтра роздивитись пiд великим збiльшенням", - подумав вiн, невдоволений тим, що доведеться мати справу з електронним мiкроскопом, а це згає багато часу. На ходу записавши кiлька варiантiв, з яких могла складатись ця комбiнацiя символiв, вiн повернувся до лабораторiї.
Лiда сидiла в захопленнi i навiть не обернулась. Готовий графiк вона розмальовувала кольоровими олiвцями. Вiн завмер, вражений її витвором. Десятки кружечкiв й лiнiй створювали дивну, навiть фантастичну картину. Вони враз нiби ожили, стали контурами якоїсь iстоти. Так, так, на нього дивилася невiдома iстота з широкими вилицями, коротким приплюснутим носом i впертим пiдборiддям, що виступало наперед... "У цьому обличчi щось людське i левове", - вiдзначив вiн подумки. Лише широкi нiздрi свiдчили, що iстота живе в розрiдженiшiй атмосферi, нiж люди на Землi.
Лiда обернулась i глянула на нього. Вони мовчали. Те, що вони бачили перед собою, говорило краще за них самих. Це було вiдкриття, яке навiть у наш атомний вiк вражає своєю величчю. Завтра про нього сповiстить радiо, писатимуть газети.
Ретельнi пошуки й розрахунки в тонкощах фазових спiввiдношень вiдсувалися на заднiй план цим портретом. А тi, що послали сюди дивний сплав метеорита, фактично пiдказали Землi, як виготовити його. Це їхнiй графiчний портрет старанно вiдобразила молода, задерикувата лаборантка Землi.
За науковою iнформацiєю вона зумiла розгледiти людей далекого свiту, якi стоять на дуже високому щаблi цивiлiзацiї. Вiн уважно, навiть прискiпливо подивився в її сiрi, розумнi очi, в яких свiтилася невимовна радiсть. Тепер вiн розумiв її. Лiда - людина мистецтва, а не науки. Лише iнтуїцiя справжнього художника змогла б так "схопити" суть складних загадкових закономiрностей. Тепер його не лякала її екстравагантна зачiска. Людинi мистецтва такий "грiх" можна вибачити. Через цей зразок сплаву простягають одна однiй руки цивiлiзацiї, якi прийшли шляхом еволюцiї до такого рiвня розвитку, коли їхнi знання про природу дали їм змогу спiлкуватися мiж собою. Йому спало на думку, що на тiй далекiй планетi цей зразок сплаву, цю грудочку метеорита готували теж ученi й художники. Вони створили образ iстоти тiєї планети можливостями найвищої i складної науки. I тут, на планетi Земля, сплав розшифровують теж "фiзик" i "лiрик". Можливо, в цьому є якась закономiрнiсть?
Лiда останнiми штрихами закiнчила портрет.
- Все стало ясно, Лiдо, - промовив вiн тоном, в якому вже не було й тiнi офiцiйностi.
Отож все генiальне - просте. Послати такий зразок-метеорит було дiйсно зразком генiальної простоти тих. Адже який завгодно запис, зроблений яким завгодно приладом, мiг би зiпсуватися, згорiти, i по рештках навряд чи можна було б щось вiдтворити.
А так фiзичнi властивостi речовини стали мовою Всесвiту, а таблиця елементiв з її спiввiдношеннями в цiлих числах була вдячним матерiалом для передачi iнформацiї мiж зiрками.
?
За кiлька днiв вiн уже писав статтю для астрономiчного журналу. Там розповiдалося про зовсiм новий метод вивчення метеорита з послiдовнiстю елементiв, даних у цiлих числах. У заголовку статтi вперше стояло прiзвище лаборантки. Лаборантки-художницi, яку всi називали просто Лiдою.