Вочевидь вихідці з України ніколи не пасли задніх. Їх імена носять сотні офіційно визнаних всім світом наукових термінів: «Правило Чаргаффа», «Скатертина Улама», «Нерівність Бернштейна», «Теорема щільності Чоботарьова», «Рівняння Лотки – Вольтерра», «Нерівність Коші -Буняковського» (математика), «Камера Харпака», «Формула Хопфа – Бронштейна», «Пастка Синельникова», «Правило Гамова – Телера», «Теорія Іваненка – Амбарцумяна», «Ефект Іоффе», «Модель Гольдхабера» (фізика), «Перший закон Коновалова», «Реакція Чичибабіна», «Проба Харічкова» (хімія), «Цикл Кузнеця» (економіка), «Метод обертового кристала Линника», «Сітка Вульфа» (кристалографія), «Анаероби Омеляновського» (епідеміологія), «Клітини Беца» (медицина), «Довгоногий сцинк Зарудного» (ентомологія), «Мак Пачоського» (ботаніка), «Ковпаки Макарова» (мореплавство).

Саме наші земляки-футурологи першими в світі передбачили незалежність України, поразку Німеччини в Першій світовій війні, майбутню могутність США, виникнення Європейського Союзу, крах соціалізму.

Іменами донеччанина Г. Сєдова названо архіпелаг в Карському морі; одеситів О. Ганського, Г. Добровольського – малі планети; чернігівця Ю. Лисянського – острів в північно-східній частині Гавайського архіпелагу; луганчанина Г. Лангемака – кратер на Місяці.

Ім‘я хмельничанина М. Чоботарьова носить Казанський науково-дослідний інститут математики і механіки, киянина А. Люльки – Російське науково-виробниче об‘єднання «Сатурн»; одесита М. Гамалії – Російський інститут епідеміології і бактеріології; киянина М. Поляхова – секція теоретичної механіки Російської академії наук.

Радниками президентів США були: Ф. Рузвельта – черкасець Б. Гуревич, Д. Ейзенхауера – киянин Г. Кістяківський.

Список можна продовжувати ледь не безкінечно…

Однак дивина – не в цьому. Вона в тому, що більшість з названих осіб, не зважаючи на те, що вони народилися в межах нинішньої України, за «Версією-1991», – чужинці. Понад те, нас уперто переконують: першим національним астронавтом є Л. Каденюк, хоча насправді задовго до нього на земній орбіті побувало…півтора десятка інших!

Ще парадоксальніша ситуація, коли вже мова зайшла про Космос, з В. Жолобовим. Він народився в Херсонській області, на початку 80-х років минулого століття повернувся з російського Зоряного Містечка на історичну батьківщину. А коли СРСР наказав довго жити, як офіцер, склав присягу на вірність Києву. Ба, навіть став спочатку головою Херсонської обласної Ради, потім – головою облдержадміністрації, аби пізніше ще й очолити Національну космічну агенцію України. І що ж? Ми вперто українським зореплавцем його… не вважаємо.

Справді, В. Жолобов, як і інші космонавти, починаючи з 1962 р., літали не національними космічними човнами, а радянськими і російськими. Але ж і Л. Каденюк піднявся на орбіту не на борту «Січі», а американського «Шаттла».

І хіба винна, наприклад, М. Башкирцева, що її з дитинства гувернери навчали французької, а не української? І що з того, що А. Гумницький писав англійською і російською, а М. Козачинський – польською, латинською й словеноруською? Що М. Арцибашев, Є. Буницький, В. Печерін емігрували. Що Г. Богров був космополітом?

Через те, що значну частину свого життя П. Гоген творив на Таїті, у Франції нікому й на думку не спаде відмовитися від нього, як національного митця.