Нацисти застосовували «м‘яку силу». Намагаючись заручитися підтримкою населення на окупованих територіях, німці відкривали церкви та організовували поїздки в Німеччину для голів міст, журналістів і поліцаїв з Росії. Росіяни часто були шоковані «німецьким способом життя», «зразковим порядком» і після повернення закликали співвітчизників боротися за перемогу Німеччини. Згодом на них чекала смерть або довгі роки у ГУЛАГу, ідеться у статті Аллана Голла в британській Daily Mail.

Із матеріалів дуже секретних архівів стало вперше відомо про співпрацю тисяч радянських громадян із фашистськими загарбниками під час Другої світової війни, пише Аллан Голл.

Архівні документи свідчать про те, що значна кількість населення вбачала у німцях «християн-визволителів», а в своїх керівниках «безбожних комуністів», продовжує автор.

Цей погляд ще більше зміцнився, коли солдати Третього Рейху відкрили 470 церков тільки у Північно-Західній Росії та дозволили служити священикам, яких Сталін позбавив парафій.

«Духовенство, своєю чергою, тісно співпрацювало із ескадронами смерті СС, викриваючи комуністичних функціонерів, євреїв та групи партизанів», – ідеться у статті.

Аллана Голла найбільше вразив той факт, що німці возили багатьох голів міст, журналістів, поліцейських і вчителів до Рейху, щоб показати їм «німецький спосіб життя».

Донині в Росії мало вивчалося питання співпраці громадян Радянського Союзу із німецькими загарбниками. Росія завжди змальовувала війну проти німців як «історичну боротьбу, яка спричинила 27 млн людських жертв, проте врешті призвела до остаточної перемоги над фашизмом». Дані з архіву, який зібрав професор Новгородського університету Боріс Ковальов, підривають цей «однобокий націоналістичний погляд на радянську історію». Тож не дивно, пише Голл, що це дослідження збурило активне обговорення у Росії.

Архівні документи показують Росію глибоко розділеною і зовсім не такою героїчною, як виставляв її Сталін, зауважує професор Ковальов. Документи демонструють, як місцеві журналісти, що працювали під наглядом СС, намагалися показати своїм співвітчизникам, що нацисти – «це друзі росіян».

В радянських газетах, редакторами яких були колишні комуністи, навіть хвалили Альфреда Розенберґа, головного теоретика нацистського расизму, який раніше у своїх промовах називав росіян «унтерменшами», стверджує Ковальов. «Звісно, усі ці газети були зібрані та спалені або замкнені десь у сховищах, як тільки змінився хід війни. Автори статей були страчені», – додав професор.

Німецькі війська увійшли в Росію влітку 1941-го року, наштовхнувшись на сильний опір. Операція «Барбаросса» втягнула Третій Рейх «у катастрофічну ситуацію війни на всі фронти». Незважаючи на те, що нацистське керівництво віддало наказ військам вести «війну без правил», у багатьох випадках нацистські командири намагалися заручитися підтримкою цивільного населення, яке потерпало від комуністичної диктатури, зокрема від заборони богослужінь. Пропагандистська війна мала помітний успіх, газети та колабораціоністи вихваляли німців, пише автор.

«Ми молимося до Всемогутнього, щоб він дав Адольфу Гітлеру подальші сили та владу для остаточної перемоги над більшовиками!» – ішлося у статті газети «За Отечество!», яка була надрукована у Пскові у грудні 1942-го року.

«Таємні поїздки до Німеччини справляли неймовірний ефект на жителів провінції, які ніколи не подорожували далі ніж 10 миль від місця свого народження і ніколи не бачили водопроводу в будинку чи центрального опалення», – зауважує автор статті.

Ян Бородін, сільський голова Пісковичів, написав у січні 1943-го року: «Німеччина – це країна садів, першокласних сталеливарних заводів та автобанів. Там панує зразковий порядок. Ми маємо боротися за неї!»

Утім, коли стало відомо про німецькі звірства і радянська Червона армія почала відтискати нападника, населення, яке було колись прихильне до Гітлера, повернуло проти нього. Врешті-решт Червона армія витіснила фашистські війська з Росії. А на десятки тисяч німецьких прихильників чекала смерть або довгі роки у ГУЛАГу, підсумовує автор.