Уривок із фільму про трагедію Корюківки телеканалу “Інтер”
У Центральному державному архіві громадянських об’єднань зберігається кілька томів різних архівних справ, пов’язаних із знищенням нацистами майже 7 тисяч мешканців містечка Корюківка на Чернігівщині на початку весни 1943 року. Насамперед йдеться про штабні документи партизанських з’єднань Олексія Федорова і Миколи Попудренка (на території діяльності яких сталася трагедія), а також щоденники учасників тих подій.
Більшість цих документів не публікувалися. Висновки щодо того, якою є доля відповідальності за цю трагедію керівників радянських партизанів, кожен читач зробить сам.
“2 станковых пулемёта, 119 винтовок и 3 тонны соли и др. воен. имущ.” – такими були трофеї партизанської вилазки до Корюківки. Решті мешканців Корюковки партизанські трофеї обійшлися дорогою ціною.
Результаты операции г. Корюковка
Уничтожено противника – 78 человек
Взято в плен 9 чел. венгер, в т. ч. начальник ж.д. станции.
Уничтожено:
Один лесозавод
Одна паровая мельница
Маслозавод
Ж.Д. станция
Горуправа
Комендатура
Райбанк
14 автомашин
Один паровоз
6 вагонов
Зерносклады с зерном
Уничтожено 3 км. ж.д. пути
Бензина 50 тон.
2 трактора ЧТЗ
3-и бандарных цеха
2 под’ёмных крана на автоходу
3 автоприцепа
2 гаража и механическая мастерская
Разгромлена тюрма и випущено арестованых 101 чел.
Взяты трофеи: 2 станковых пулемёта, 119 винтовок и 3 тонны соли и др. воен. имущ.
Командир Соединения Партиз. Отр: Комиссар соединения
Герой Сов. Союза партиз. отрядов
/Федоров/ /Дружинин/
Нач. Штаба
Соединения /Рванов/
“Після того, як зробили операцію на Корюківку, німці 1-го березня оціпили кільцем Корюківку і почали палити хати і стріляти всіх, хто попаде під руку.
Перше почали бити і палити на Клину, вони загоняли з усіх хат в одну, приходив німець [1 слово – нерозб., можливо – розстрілював] очередю автомата, а потім запалював, і стояли коли зовсім не догорить хата.
В найшій хаті убили 18 жінок і двух маленьких немовлят, невістка Галя сиділа убито[ю] з маленькою дочкою за столом, а сина 3 роки мабуть ранели, бо маленьки кроваві сліди були застигли кровю, дехто сидів за стулом, дехто ліжав, а хату декілька разів підпалювали, вона черепицею крита і пощикотурена в середині і з подвору, і не могли запалить, кидали гранату і нічого не горіло, сарай вони запалили. Двір увесь ізгорів, тож вони бросили і пішли. Не підчинилась німцям наша Радянська хата. Так вони побили усіх сусідів.
[Мороз]? Таня, моя товаришка, її чоловіка, батька, матір, сестру і дочку на руках убили, а неї куля пройшла, в рот ранели, вона бачила своїми очима трупи окровавлені лежали, коли німці підпалили двір, сарай і хату вона димом [1 слово – нерозб.]пройшла на город, залізла в яму і чула стогін сусид і дітей, хата догоріла. Вечором вона пішла до лісу і прийшла до нас в партизанський загон.
До сусіда [прізвище не розбірливо] зігнали до 40 жінок, чоловіків і малих дітей, вони хати облили керасином і підпалили, хто вилазив з-під огню – вони стояли з автоматами і стріляли, видізла дочка одної жінки Сидоренко Ніла, їй було 6 років, мати виправила може залишиться живою із огонь. Хто тікав [нерозб] стояли кулемети, стріляли німці.
В райцентрі Корюківки зібрали людей в столовку, говорять документи провірять, кожен держав документи напоготові, увійшли два палачі провели декілька автоматних очередів і потім підпалили, кров тікла з столовки ручкою на землю.
В церкві піп зібрав до 500 чоловік, думали, що спасуться, стали богу молитися, німці зайшли перебили усіх з автоматів і попа убили.
Три дні горіла Корюківка, 3 дні лилась кров в Корюківці, три дні душогубці стояли в Корюківці пока не зпалили і людей перебили до 7 тисяч. Вдень і вночі червоніли червоні язики над Корюківкою, з лісу було видно червоні пламені язиків”.