Від хмари відокремилася фіолетова смуга й опустилася на списи далеких похмурих ялин. Вітер напнув вітрила білизни, і з обох боків балкона небо пішло піною. Чергова пляшка - порожня, але з подихом долі і краплями пива - полетіла за борт і влучила: десь глибоко на дні завищала собака.
Попередні кілька десятків пляшок глухо й опукло розбилися.
За спиною - три повороти: праворуч, ліворуч, праворуч, - до напису на стіні попелом UNDERSTAND? … Тоді, о п’ятій ранку сама собою зірвалася зі стелі схожа на акваріум люстра. Уповільнена мить - ефект рапіду - і безгучна підлога засіяна склом і порцеляною. І погойдується дріт - проростає зі стелі, мов кульбаба крізь асфальт - ніби щойно позбавився не надто важкого шибеника.
По тому вислизнуло в раковину кругле люстерце і сріблясті уламки забили стік…
Вітер дихав тихим дощем, гуляв коридорами, торкав штори…
Коли ВІН примчав, в будинку раптом зник електричний струм, а ВОНА сиділа на столі в чорній широкій сукні незвично коротковолоса, з незвично відкритою беззахисною шиєю…
ВІН виламав шмат цементної плоті балкона - не навмисне, але ЇЙ здалося, що зараз все довкола почне тріскати і валитися, як від землетрусу. І тоді, поки ВОНА вгамовувала опіки поцілунків на тілі і безтямно дивилася на зачинені двері, поновився струм - засичав на електричній плиті чайник, ВІН в очікуванні ліфту писав цигаркою на стіні UNDERST(тут, мабуть, затягнувся і струсив попіл)AND? … і цигарка ще якийсь час дотлівала самотньо на підлозі, а ВОНА так і не побачила, як ВІН вийшов з під’їзду…
Коли сомнамбулічно повернулася з балкона до кухні, помітила ніж на підлозі. Ніж сам вискочив зі склянки з виделками, ледь ВОНА її торкнулася й, описавши дугу, хижо увіп’явся лезом в підлогу поміж пальців лівої ноги, і так стирчав ще якусь мить, аж тут пролунав дверний дзвоник… То був ВІН. Отже, ВІН був щойно тут, це не примарилося…
Тупо дивиться на ніж. ВОНА… … йде коридором, відчиняє одні двері, другий коридор минає боса, знов відчиняє двері й одразу бачить на стіні біля ліфта UNDERSTAND?
Зупиняється серце, знов вибухають притамовані опіки поцілунків, і - хрясь - одні двері за спиною, - гуп - другі, - ВОНА вибігає знову на балкон…
Але ВІН вже, мабуть, далеко.
____________________
Виймаю на ніч мушлі з волосся. Кладу у склянку, немов штучні щелепи. Дивлюся у каламутне від туману вікно…
Оболонь. Фонтан, який чомусь працює взимку.
Брудна крига - серед сміття, мов недолугі фігуристи, ковзають голуби, ворони, папуги… ні, горобці. Деякі купаються, мов качки. З крижаних нагромаджень на іржавих трубах б’є вода. На одному з кранів - суперінсталяція - вмерзлий в кригу поіржавілий металевий ящик під склотару - зсередини б’є цівка води.
Якийсь синій чоловік гарпуном виловлює зосереджено з цього сюрреалістичного басейну залізні ящики. Валуни оточують басейн, немов тороси. Довкола - Оболонь, блякле зимове сонце, базар…
Чому в Києві пиво взимку таке холодне, просто крижане, а влітку таке блювотно-тепле? Мало б бути навпаки. Іn beer we trust! Пиво - рідкий хліб, а хліб не мусить підпорядковуватися зовнішнім температурам.
У нього своя внутрішня температурна константа має бути… Висока поезія! Глибока унітазна філософія!