Не обертайся. Мушу пережити.

Хоч серця метроном ще б’ється в резонанс

l ще «рiзбить печаль свої дереворити»

Та вибрані шляхи вже роз’єднали нас.

Я так тебе ще прагну цілувати,

Прижатись до нестями в відчуттях.

l ти ще поруч (можна все сказати),

Та кожен з нас на свій ступив вже шлях.

l за фіранки слів не варто вже ховатись…

Роки й роки, все сказано в свій час…

Ось-ось i вже нам більше не стрічатись.

Можливо, лиш зоря на мить з’єднає нас.

l стане млосно, очі, губи друга…

l, крізь фізичні відстані Землі,

Підхопить раптом нас тугої хвилі туга

l закачає в зоряній iмлi.