З позорища увечері У терми сховався Святий кесар з лікторами. Колізей остався Без кесаря і без римлян І ніби заплакав Одинокий. Мов гора та, На полі чорніє Колізей той серед Риму. Тихо, тихо віє Із-за Тібра, із Альбано Вітер понад Римом. А над чорним Колізеєм, Ніби із-за диму, Пливе місяць круглолиций. І мир первозданний Одпочив на лоні ночі. Тілько ми, Адаме, Твої чада преступниє, Не одпочиваєм До самої домовини У проспанім раї. Гриземося, мов собаки За маслак смердячий, Та тебе ще зневажаєм, Праотче ледачий!