А тепер уже, он бачиш, Доходить до чого. Що я стратить наміряюсь Максима святого. Отаке-то! А за віщо? За те, за що Каїн Убив брата праведного У світлому раю.

Чи то було у неділю, Чи в якеє свято? Слухай, сину, як навчає Сатана проклятий. «Ходім,- кажу,- Уласович, На твою криницю Подивитись».- «Добре,- каже, Ходімо напитись Води з неї погожої». Та й пішли обоє, І відерце, і віжечки Понесли з собою. От приходим до криниці, Я перш подивився, Чи глибока. «Власовичу,- Кажу,- потрудися Води достать, я не вмію». Він і нахилився, Опускаючи відерце; А я… я за ноги Вхопив його та й укинув Максима святого У криницю… Такеє-то Сотворив я, сину! Такого ще не творилось В нас на Україні. Та й ніколи не створиться На всім світі, брате! Всюди люде, а я один Диявол проклятий!