Тиха осінь, тепла осінь, Мила, гарна та не зовсім, Бо завмерла у стрибку У холодному кутку. Поки бавимося листям, Що покрило жовтим місто, Сиве силу набирає, Поки що, за небокраєм. А в далекому краю Гарно, любо, як в раю. Так весною тут буває, Що казати, кожен знає. Щось не хочеться туди. Хай все буде як завжди: Хай дощами нас польє Та й снігами замете. Бо ж це рідне, це своє, Своє любить, може й бьє. «Добре там, де нас нема», — Люди кажуть недарма.