Високі схили над Дніпром широким, А далі степ, за обрієм курган… Могутні скіфи пилом синьооким Розсіялись давно, мов ранішній туман. Та зріс народ, веселий та завзятий: Рибалки, чабани, мисливці, козаки, Пройшовся плуг, та забіліли хати, Де боронились Святославові полки. Мій рідний край, ти бачив тут неволю — Був Чорний шлях, пани, навали ворогів. Народ твій все здолав,                          здобув він кращу долю, Живи в віках, зростай близь                     двох дніпровських берегів! Радів він Хмелю, пережив Руїну, Співця російського він щиро привітав, Як матір він любив, плекав свою країну, Тарасу рідним, незабутнім став. В буремні роки, роки лихоліття Він сіяв, будував, а треба, так стріляв. І рідний край на протязі століття Вставав із попелу і знову розквітав. Мій рідний край. Ти бачив тут неволю — Був Чорний шлях, пани, навали ворогів. Народ твій все здолав, здобув                                    він кращу долю, Живи в віках, зростай близь                      двох дніпровських берегів! Хай буде родина, хай буде дитина, Лихая година хай нас обмина. Живи, Придніпров’я, я, проста людина За тебе радію і я не одна! Хай вдосталь нам буде і сталі, і жита, Хай будуть відкритими наші вуста! Від серця до серця хай чиста й свята Співається пісня і в небо зліта…