Надвечірнє сонце сяє, Вітер хмарки не ганяє, На дорозі пил сідає, Край села музика грає. Скрипка плаче, серце крає, Молодий скрипаль співає. Ой, не весело ж малому, Наречена зникла з дому. Сивий, хитрий та багатий Молоду зманив із хати, Не до рідної оселі, — На курорти і в готелі. І не скажеш, що дурненька, Але дуже ж молоденька. Мати з татом не пускали, Умовляли, зачиняли… Не вблагнули, відступили, Прокляли й легли в могили. Ті, так й їздили б далеко, Але втрутився лелека. Хай було б це у родину, Ні, старий її покинув І «налагодив» життя, Що нема їй вороття. Тиша входить за паркани, Ніч спадає, гоїть рани. Сонце виллється на ганок, Прифарбується світанок, Вірю, скаже скрипалю Знову хтось: «Тебе люблю!» І не зрадить, боронь Боже! Хай їм доля допоможе! А скрипаль наш у гаю Заспіває, як в раю. І повіримо ми знов, Є кохання! Є любов!