В.МИХАЙЛОВ

Додаток до особливого стату

- Вони повертаються, Дане! Ти чуєш, вони повертаються!

Амей був ладен пуститись навприсядки, кинутись на шию Командора, пройтись колесом по штурманськiй зорельота або втнути ще якусь дурницю вiд радощiв. Та незворушне лице Командора ще бiльше загострилось. Руки вп'ялись у бильця крiсла з такою силою, наче це була горлянка ворога. У поглядi заголубiла сталь. Але це не витверезило Амея.

- Яка щаслива планета, Дане! Нi, дiйсно, щаслива. Принаймнi для нас.