Маркевич Микола (1804-60), історик, етнограф, поет і музика-композитор, приятель Т. Шевченка, народився у селі Турівці на Прилуччині, де жив і помер; студіював у Петербурзі (у пансіоні при Педагогічному Інстетуті), і в Москві (вчився музики у Дж. Фільда). Близький до декабристських літ. кіл. (писав вірші, перекладав на російську мову Шекспіра й Байрона тощо), Маркевич з великим захопленням зустрів поезії К.Рилеєва, присвячені визвольній боротьбі України в минулому. вся літературна й наукова творчість Маркевича була просякнена патріотичним духом. 1831 р. він видав у Москві свої "Украинские мелодии", де у віршах російською мовою оспівував героїчне минуле України. Протягом довгих літ Маркевич збирав матеріали до історії України, м. ін. в архівах, зокрема в чернігівських. Проте основним джерелом для нього була "Історія Русів" (тоді ще не опублікована), під ВПЛИВОМ якої написаний головний твір Маркевича
"История Малороссии" (закінчений 1838, надрукований у 5 томах у Москві 1842-43; 1–2 том — основний текст, а 3–5 том. — документальні додатки, примітки, опис джерел, списки полків, сотень січових куренів, реєстр володарів України, списки ген. старшини, полковника, вищого духовенства, хронологічні таблиці тощо). Хоч "История Малороссии" з боку науково — методологічного вже не відповідала тодішньому станові історія науки, своєю схемою історії України, яку Маркевич розглядав як самостійний і безперервний процес розвитку від найдавніших часів аж до сучасности, твір Маркевича мав не абиякий вплив на сучасників (зокрема на Шевченка, який присвятив Маркевичу вірш "Бандуристе, орле сизий") і українську історіографію 19 в., а документальні додатки до нього збергають певне значення и досі.
Издание книгопродавца О.И. Хрусталева.
М О С К В А.
В типографии Августа Семена,
при Императорской Медико — Хирургической Академии.
1842.
Печатать дозволяется
с тем, чтобы по напечатании представлены были в Ценсурный Комитет указанное число экземпляров. С. Петербург. Май 7 — го дня 1840 года.
Ценсор П. Корсаков.
I. Выписка из Статейного списка бывших в Переясловле у Гетмана Богдана Хмельницкого российских послов: Ближнего Боярина Василия Бутурлина, Окольничего Ивана Алферьева и Думного Дьяка Лариона Лопухина
И тогож числа (6 Генваря 1654 года) Гетман Богдан Хмельницкий в Переяславль приехал за час до вечера, а писарь Иван Виговский приехал Генваря в 7 день, и Полковники и Сотники съехались в Переяславль же, и Гснваря 7-го же числа, к боярину Василью Васильевичу Бутурлину с това рищи присылал Гетман Богдан Хмельницкий Переяславского Полковника Павла Тетерю, чтоб ему, Гетману, с ними видетца, а Государевы-б Грамоты в то время и не подавать, и речи никакой не говорить.
И приказано к Гетману с Полковником, что Боярин Василий Васильевич с товарищами с ним, Гетманом, видеться ради, а где видетца, и он бы, Гетман, о том к ним приказал.
И Гетман приказал, что он будет у Боярина у Василья Васильевича на подворье того же числа в вечеру.
И в вечеру приехали от Гетмана писарь Иван Виговский, да Полковник Павел Тетеря; а сказав, что Гетман будет к ним тотчас, поехал к Гетману.
И тогож числа в вечеру приехал к Боярину Василью Васильевичу на двор Гетман Богдан Хмельницкий, а с ним приехали писарь Иван Виговский, да Переяславский Полковник Павел Тетеря.
